Перейти до основного вмісту

І знову гра: Ускладнена версія «Гри в класики»

Так вже сталося, що з оскарівським цейтнотом був тісно пов'язаний іще один: у день вручення дядечок закінчувався термін подання звітів у «Грі в класики». Я просто не могла не прийняти участь в ускладненій версії, і звісно подала заявку. Більше того, встигла вчасно все переглянути. У другій частині гри мене чекали:

6 хід - Саратогская железнодорожная ветка (1945, фільм с Інгрід Бергман, в звичайній версії - кіно 50-х)
7 хід - Иезавель (1938, Уільям Уайлер)
8 хід - Женщина есть женщина (1961, Жан-Люк Годар, в звичайній версії гри - Альфред Хічкок)
9 хід - Зайчик (1964, Леонід Биков)

І про кожну з цих стрічок відзвітую окремо, як годиться
Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

а ти часом не джедай?! Неочікуваний «Люцифер»

Коли телеканал Fox Life уперше запустив рекламу нового серіалу “Люцифер”, який і так стояв у моєму списку весняних переглядів, дві цитати із “Зоряних воєн” у одному промо ясно говорили: або вони таки мають почуття гумору і смаку і буде якась чудова смакота, або це буде розчарування. Скепсис людини, яка називає себе сінефілом, уперто наполягав на останньому. А виявилося, що “Люцифер” - то суцільне муркотливе задоволення. І напевно, перший і єдиний продукт, де мені взагалі байдуже, що мова йде про янголів, демонів та Диявола у плоті. Бо кожний діалог, кожна фраза, як і харизма акторів створюють чудовий продукт для вечірнього відпочинку. З посмішками, смішками і задоволеними кивками. Коли у сценаристів є почуття гумору, і вони таки розуміють, яким має бути герой у не зовсім серйозному жанрі, то і тобі задоволення гарантовано. Це одна з кращих комікс-екранізацій. Свіжа, насичена, не бездоганна, але безмежно приємна у перегляді і переповнена особливою атмосферою. Приємний, неочікуваний, а...
Дописати коментар
Докладніше

Сериалы как спасение от киноскуки

Разговоры о победе телевидения над большим метром ведутся уже года этак три-четыре, но и сегодня они все еще преждевременные. Правда, с одной оговоркой: сериалы и телефильмы все чаще становятся единственным спасением от однообразия, убожества и тотального сюжетного маразма   большинства кинопрокатных продуктов. И пока стоящих фильмов в год выходит около десяти, а блестящих - и вовсе не более пяти волей-неволей приходится искать качество и развлечение на маленьких экранах. И чаще всего телесериалы привлекают в периоды стагнации и застоя, сезоны проходных середнячков и ожидания чего-нибудь стоящего. Они могут предложить свежие идеи, качество актёрской игры, небанальность техники и режиссуры. Все сериалы разные. Одни - всего лишь сиюминутное развлечение, предлагающие на минут 40, а то и час отвлечься от повседневных забот и забыть обо всем. То смешные, то стильные, то приключенчески-бесшабашные, то погружающие в атмосферу другого времени, то шевелящие нервы отменным триллером, он...
Дописати коментар
Докладніше

Мусорная корзина

Далеко не всегда наличие достаточного кинозрительского опыта - твое достояние . Ведь чем больше ты смотришь , тем меньше остаётся шансов найти маленький и большой шедевр , открыть для себя новое и неожиданное . Взглянешь в программы фильмовые каналов или списки рекомендованных лент - и лишь единицы названий будут тебе незнакомы . Удел синефила - пересматривать , пересматривать , пересматривать и копошиться в мусорных банках современной индустрии , надеясь , что хоть одна из 10 просмотренных лент окажется хорошей . Как правило , к концу каждого киногода скапливается немало «мусора» , лент , о которых заранее знаешь , что они тебя разочаруют , и которые ты все откладываешь в долгий ящик . И традиционно месяц таких просмотров припадаёт для меня на ноябрь и декабрь . В этом году уныние от увиденных «остатков» прокатного графика велико как никогда . Попробуйте осилить за одни выходные «Мёби...
Дописати коментар
Докладніше