Перейти до основного вмісту

Великі фантастичні зміни, або Експансія, що перевершила сподівання

Серіали, що повернули жанр фантастики на екрани, наповнили мій кінорік неймовірно приємними хвилинами. Назвати проекти, що зараз виходять у неймовірній кількості, якісними й бездоганними, частіше всього не можна. Але це фантастика, справжня, трохи відчайдушна, трохи повторювальна, яка нарешті знову знайшла  шлях на наші екрани. Від “Кіллджойс” до “Темної матерії”, від занадто вже точного “Кінця дитинства” до цілковито попсової “Хроніки Шаннари”, розчарувавших “Чарівників”, наївних і прохідних “Сшивателів” до міцної і похмурої “Колонії” - фантастики у всіх проявах стільки, що щомиті боїшся, як би ця казка не закінчилася. Часи, коли вартих уваги проектів не набиралося і 2 за рік, на щастя, минули. І залишається лише вірити, що назавжди. Бо якщо і є жанр, який вартий розвитку й популярності, то це фантастичні кіносвіти.

Деякі з перелічених серіалів більш ніж заслуговують на відгук. Та на все часу, як завжди, не вистачає. І у цьому радісному посту я хочу зупинитися лише на одному творі - невимовно бездоганній “Експансії”. Її можна називати і “Простором”, та як не величай, цей серіал однозначно один з кращих за останні роки. Якість зйомки і графіки - це лише зовнішня канва для чудово розказаної історії. Два сильних чоловічих персонажі, різних, харизматичних, чарівних, розділений на окремі лінії більш ніж до середини сезону сюжет, відсутність лінійності й передбачуваності, чудова стриманість і насиченість деталями, багатошаровість і уміння вчасно зупинитися, відчуття ритму та неочікуваність зробили “Експансію” суцільним задоволенням. Подорож, про яку можна було лише мріяти, з тонким відчуттям міри і вмінням донести до глядача емоційність і величність. Бездоганна, чудова робота, що перевершила абсолютно всі сподівання.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

а ти часом не джедай?! Неочікуваний «Люцифер»

Коли телеканал Fox Life уперше запустив рекламу нового серіалу “Люцифер”, який і так стояв у моєму списку весняних переглядів, дві цитати із “Зоряних воєн” у одному промо ясно говорили: або вони таки мають почуття гумору і смаку і буде якась чудова смакота, або це буде розчарування. Скепсис людини, яка називає себе сінефілом, уперто наполягав на останньому. А виявилося, що “Люцифер” - то суцільне муркотливе задоволення. І напевно, перший і єдиний продукт, де мені взагалі байдуже, що мова йде про янголів, демонів та Диявола у плоті. Бо кожний діалог, кожна фраза, як і харизма акторів створюють чудовий продукт для вечірнього відпочинку. З посмішками, смішками і задоволеними кивками. Коли у сценаристів є почуття гумору, і вони таки розуміють, яким має бути герой у не зовсім серйозному жанрі, то і тобі задоволення гарантовано. Це одна з кращих комікс-екранізацій. Свіжа, насичена, не бездоганна, але безмежно приємна у перегляді і переповнена особливою атмосферою. Приємний, неочікуваний, а...

Сериалы как спасение от киноскуки

Разговоры о победе телевидения над большим метром ведутся уже года этак три-четыре, но и сегодня они все еще преждевременные. Правда, с одной оговоркой: сериалы и телефильмы все чаще становятся единственным спасением от однообразия, убожества и тотального сюжетного маразма   большинства кинопрокатных продуктов. И пока стоящих фильмов в год выходит около десяти, а блестящих - и вовсе не более пяти волей-неволей приходится искать качество и развлечение на маленьких экранах. И чаще всего телесериалы привлекают в периоды стагнации и застоя, сезоны проходных середнячков и ожидания чего-нибудь стоящего. Они могут предложить свежие идеи, качество актёрской игры, небанальность техники и режиссуры. Все сериалы разные. Одни - всего лишь сиюминутное развлечение, предлагающие на минут 40, а то и час отвлечься от повседневных забот и забыть обо всем. То смешные, то стильные, то приключенчески-бесшабашные, то погружающие в атмосферу другого времени, то шевелящие нервы отменным триллером, он...

Мусорная корзина

Далеко не всегда наличие достаточного кинозрительского опыта - твое достояние . Ведь чем больше ты смотришь , тем меньше остаётся шансов найти маленький и большой шедевр , открыть для себя новое и неожиданное . Взглянешь в программы фильмовые каналов или списки рекомендованных лент - и лишь единицы названий будут тебе незнакомы . Удел синефила - пересматривать , пересматривать , пересматривать и копошиться в мусорных банках современной индустрии , надеясь , что хоть одна из 10 просмотренных лент окажется хорошей . Как правило , к концу каждого киногода скапливается немало «мусора» , лент , о которых заранее знаешь , что они тебя разочаруют , и которые ты все откладываешь в долгий ящик . И традиционно месяц таких просмотров припадаёт для меня на ноябрь и декабрь . В этом году уныние от увиденных «остатков» прокатного графика велико как никогда . Попробуйте осилить за одни выходные «Мёби...