Ciao, "Чарівники", grazie, "Кінець дитинства"

  

На превеликий жаль, один з очікуванно вторинних серіалів "Чарівники" виробництва SyFy виявились занадто второсортними навіть для мого терпіння. Я без докору сумління розтаюся з цим підлітково-нудним міксом "Гаррі Поттера" та "Одного разу в казці" на середині сезону й більше витрачати на цей серіал свій дорогоцінний час не збираюся. Тай крапка.

А от іншому серіалу я кажу "прощавай" після безсонної ночі, повної сліз та Всесвітньої печалі, добре знайомої всім шанувальникам Кларка. Це всього 3 серії, які занадто швидко закінчилися. І занадто точно передали дух "Кінця дитинства". Так емоційно точно. що перевернули усе в середині не гірше літературного оригіналу. І скільки б не шпиняли на незрозумілість та неточність, оце емоційне попадання було абсолютним. І хоча я добре знала, чого чекати, це все одно знову стало потрясінням. У один з тих періодів, коли неприємності та якісь побутові негаразди лавиною накочувались на плечі, я завершила перегляд цього чудового серіалу. І разом з ним трохи відпустила важку тривожність, тягар. Це як шокова терапія. Бо на фоні усього, що коїться з нашим світом, якісь свої «таргани» здаються вже надто дріб'язковими. І на тлі величі думки Кларка, його всепроникливої осяжності, ти знову відроджуєшся, віднаходиш себе й сенс буття. Читайте Кларка. І не пошкодуйте часу на цей зовсім не модний, та бездоганно знятий й з такою повагою до оригіналу зроблений серіал