Коли "Моцарт з
джунглів" для всіх неочікувано тріумфував на "Золотому Глобусі",
я самовдоволено задерла носа. Тому що я казала і повторюю сьогодні - це один з
кращих серіалів в історії. Блискучий шедевр, з повітряною легкістю маніпулюючий
багатошаровим вмістом і приховуючий такі глибини, які й не снилися кращим
драмам. І перший серед кращих породжень нової хвилі комедій, що на ділі
виявляються зовсім не комедіями.
Тенденція відходу з
ефіру звичайних і часто неймовірно стереотипізованних ромкомів та ситкомів -
чудова. І в першу чергу тому, що на їхнє місце приходять серіали нові. Де за
жартами криються далеко не смішні роздуми, посили, глибинні й гострі проблеми.
Комедії, дивлячись які ти не просто відпочиваєш, а збагачуєшся, ростеш. Які
перестали бути просто витраченим часом.
До таких,
безсумнівно, належать "Грейс та Френкі" (неочікуваний проект з Джейн
Фондою та Лілі Томлін, справжня насолода),
"Остання людина на Землі", і розкішний "Моцарт у
джунглях". Першим дзвінком до
народження нових тенденцій була "Велика літера Р". Та навіть вона не
мала тієї дивовижної чарівності й легкості з прихованим змістом. Про
неперевершену роботу Берналя у "Моцарті" і говорити зайве. Симбіоз
чарівності, грайливості, якоїсь нової барви
величезного таланту втілився у персонаж, за яким спостерігаєш з відкритим ротом, ловлячи всі півтони та
жести. За легким, розумним гострим гумором ховається багатошарова історія. Про
світ музики та мистецтво загалом, про творчість та його значення, про зворотні
боки та приховані сторони, про те, без чого велике мистецтво неможливе. Про натхнення, істинну красу й магію стосунків, близькість і … Та що там базікати…
Такі серіали потрібно дивитися. Щоб зрозуміти, що то за "Хеейлееей!
Коментарі
Дописати коментар