Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з січень, 2016

Гра в класики. Відгук на «Той, що продає дощ» (російською)

Отзыв на фильм «Продавец дождя» Если вы ищите в эпохе Золотого Голливуда милые, добрые и может слишком наивные, но очень теплые фильмы, то «Продавец дождя» вам понравится. Это не шедевр, но очень хороший фильм для отдыха воскресным днем, доставляющий удовольствие и не лишённый смысла. Во многом все решает обаяние Берта Ланкастера, но его харизма - лишь бриллиант, венчающий эту ленту с особой атмосферой. Это фильм о том, что нужно мечтать и верить, за обыденным видеть прекрасное, и в каждом видеть красоту. О том, что правда - это то, во что ты веришь. У каждого своя. И если ты веришь в чудеса - они с тобой и происходят. И изменить себя можем только мы сами. История цельная и наполненная, с хорошими, остроумными диалогами, сбалансированная, с забавными деталями. Одна езда в кабриолете по кругу в поле и красная шапочка подруги Джимми окрашивают фильм в особые тона. А таких мелочей, таких красок много. От скептика Ноя, такого себе образца всех практичных и разумных людей, до...

Гра в класики. Відгук на «На північ через північний захід»

Отзыв на фильм «На север через северо-запад» Каҡой-то легкий для Хитчкока фильм. Точнее, легковесный. Никакого саспенса, триллера, напряжения… Мастерски снятый, он не позволяет насладиться приключением со шпионским уклоном по причине какой-то беспредельной наивности, стереотипности, а порой абсурдности. Фильм совсем не интригует, а порой даже неуместно весел (и далеко не благодаря юмору главного героя). Этот фильм пленяет с титров, с графики, сменяющейся на строгие окна небоскрёба, но к финалу растрачивает свою магию. Безупречные панорамы и визуальное совершенство, идеальный баланс визуальной сдержанности и выразительности подвластен только мэтру. Работают даже пейзажи, закаты и поезд. И чистота картинки во многом спасает сюжет. Как ни странно, не становится скучно даже во время бесконечного стояния у дороги. А вот во время активных сцен - скучно до безумия. У Хичкока работает отсутствие событий, работает романтика, но почему-то не работает экшн. В общем банальная история шпион...

Гра в класики. Відгук на «Колір гранату» (російською)

Отзыв на фильм «Цвет граната» Параджанов для меня всегда был художником от кино. Абстрактный экспрессионист и импрессионист одновременно, вместо красок и холста использующий киноискусство. И та техника, тот инструментарий, который уже просматривался в «Тенях забытых предков» вылилось в нечто совершенно новое в «Цвете граната». Статика кадра, в которой буквально взрываются все движения, приобретают новую глубину взгляды, все наполняет особым символизмом. Цвет, предметы и даже линии превращаются в действующих лиц едва ли не более значимых, чем люди в кадре. Завораживающее течение красок и постоянно повторяющиеся детали - от движения маятника (или церковного звона…), до петуха, кружева, ковров и книг - и сцены, меняющие лишь цвет, потрясающая скульптурная статика поз и вереница образов в этой картине со строгой хронологией, но без сюжетной линии обрушивают на вас вихрь эмоций. Даже ветер здесь превращён в инструмент. Просмотр ленты, переплетающий поэзию и визуализацию, раскр...

пограємось в класики?

На Movielib проходять чудові ігри для сінефілів. І хоч я там новенька, у декількох я приймаю участь. Моя перша кіногра - чудова й дивовижно актуальна « Гра в класики ». У рамках туру кожен дивиться 5 стрічок, які обирає по клітинкам «класиків». Моя заявка на просту гру (якщо встигну, обов'язково візьму участь у складній версії): 1 ход – Цвет граната (Параджанов, 1968) 2 ход – На север через северо-запад (Хичкок, 1959) 3 ход – Сестра Кэрри (Уильям Уайлер, 1952) 4 ход – Продавец дождя (Кино 50-х, 1956) 5 ход – Мистер Дидс переезжает в город (1936) Побажаєте мені удачі?

Харві (1950). Скарб, неоціненний та найдорожчий

Так рідко сьогодні вдається знайти шедевр, що коли він таки трапляється тобі серед забутих фільмів, хочеться плакати від щастя. Один з найбільших скарбів останнього часу - дивовижна стрічка «Харві», що заслуговує на любов та овації. Я обрала саме її як перший фільм, офіційно врятований мною на MovieLib. Отзыв на фильм «Харви» В этом мире ты должен быть или очень разумен, или очень приветлив. Много лет я был очень разумен. Рекомендую приветливость. Иногда даже опытным синефилам попадаются настоящие сокровища. И «Харви» - именно сокровище. Найденное на задворках рейтингов кинокритиков, запыленное и незаслуженно забытое. Это удивительный фильм, который становится частью тебя и согревает тебя, одновременно погружая в то состояние светлой грусти, которое присуще лишь шедеврам. Как описать его? Как измерить? Это комедия, безусловно, дарящая минуты искреннего веселья, с тонким, умным юмором. Но и приносящая вам эмоции столь живые и яркие, столь разноплановые, что после просм...

Sense8. Велич, зруйнована дрібницями

Це міг бути кращий серіал в історії. За масштабом - зйомки, сміливості, змістовності, якості, наповнення він міг стати Великим. І він таким і був у ті короткі моменти, коли історії текли й розповідали самі себе. Коли магії ніщо не заважало. Коли фантастичний саунд доводив твій пульс до тривожної частоти, а потім знов заколихував чарівністю поглядів. У ті дві серії, які зрежисував Тиквер, які промайнули начебто одна миттєвість і після яких ти знов згадував, що потрібно дихати в нормальному ритмі, що ти все ще тут, на улюбленому дивані. Це міг бути Великий проект. Міг, але не став. Причому не став через дрібниці, короткі, не обов'язкові й від того ще безглуздіші.  Є табу, які в художньому кіно не переходять. Навіть Тарантіно. Одне з найважливіших - зйомки пологів крупним планом. Навіть у найбрутальніших стрічках ніхто собі цього не дозволяв. До Вачовскі. Гіперреалізм - не прикриття для порушення цього табу. Бо для сенсу стрічки, розкриття задуму й історії в цьому не було н...

Комедії нового штибу

Коли "Моцарт з джунглів" для всіх неочікувано тріумфував на "Золотому Глобусі", я самовдоволено задерла носа. Тому що я казала і повторюю сьогодні - це один з кращих серіалів в історії. Блискучий шедевр, з повітряною легкістю маніпулюючий багатошаровим вмістом і приховуючий такі глибини, які й не снилися кращим драмам. І перший серед кращих породжень нової хвилі комедій, що на ділі виявляються зовсім не комедіями. Тенденція відходу з ефіру звичайних і часто неймовірно стереотипізованних ромкомів та ситкомів - чудова. І в першу чергу тому, що на їхнє місце приходять серіали нові. Де за жартами криються далеко не смішні роздуми, посили, глибинні й гострі проблеми. Комедії, дивлячись які ти не просто відпочиваєш, а збагачуєшся, ростеш. Які перестали бути просто витраченим часом. До таких, безсумнівно, належать "Грейс та Френкі" (неочікуваний проект з Джейн Фондою та Лілі Томлін, справжня насолода),  "Остання людина на Землі", і розк...