Перейти до основного вмісту

Бойова фантастика, з поверненням на екрани!

Коли у анонсах найцікавіших серіалів зимового сезону я бачила "повернення на наші екрани східних восточних єдиноборств" у серіалі "В пустелі смерті" чомусь ніякого бажання приєднатися до поціновувачів у мене не виникало. Але примітка на жанр фантастики та студія (а якщо відверто, то те, що головним героєм серіалу був начебто безжальний воїн-самітник - всі знають що я до них у книжках нерівно дихаю) примусило мене таки спробувати подивитися цей серіал. І з перших хвилин, можна сказати, з першого титру охопила дивовижна радість. Правда, жодна анотація немає нічого спільного з сюжетом, що зовсім не про подорож воїна з хлопчаком. А по складний і жорстокий світ з його безжальною системою баронів і хиткою рівновагою сили. Короткий, але від того не менш змістовний, цей серіал є ідеальним візуальним втіленням заледве не цілого жанру бойової фантастики. Чудовий сценарій, ідеально підібрані актори, дивовижна краса бойових сцен та далеко не банальні сценарій. Та головне -  персонажі, кожен з яких поставав перед тобою складними особистостями з цілим набором позитивних і негативних рис, в усій своїй неоднозначності й багатогранності. Ну немає тут "пласких" героїв! І раптом  ці 6 серій здалися довгоочікуваним ковтком свіжого повітря посеред липневої спеки. Під час перегляду не перестаєш дивуватися відчуттю,  що ти не дивишся бездоганний з естетичної точки зору серіал і одночасно читаєш якісну фантастику. Навіть діалоги побудовані швидше по книжкових законах. І оце відчуття, що ти одразу являєшся читачем і глядачем,   просто неймовірне!

Це абсолютно фантастичний сюрприз у сфері фантастичних серіалів (без тавтологій не резюмуєш ;) ). Як дочекатися наступної зими до другого сезону я просто не уявляю…. Адже подорож "В пустелі смерті" стало суцільним і дуже емоційним задоволенням  і тим неочікуваним дивом, на яке варто було чекати.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

а ти часом не джедай?! Неочікуваний «Люцифер»

Коли телеканал Fox Life уперше запустив рекламу нового серіалу “Люцифер”, який і так стояв у моєму списку весняних переглядів, дві цитати із “Зоряних воєн” у одному промо ясно говорили: або вони таки мають почуття гумору і смаку і буде якась чудова смакота, або це буде розчарування. Скепсис людини, яка називає себе сінефілом, уперто наполягав на останньому. А виявилося, що “Люцифер” - то суцільне муркотливе задоволення. І напевно, перший і єдиний продукт, де мені взагалі байдуже, що мова йде про янголів, демонів та Диявола у плоті. Бо кожний діалог, кожна фраза, як і харизма акторів створюють чудовий продукт для вечірнього відпочинку. З посмішками, смішками і задоволеними кивками. Коли у сценаристів є почуття гумору, і вони таки розуміють, яким має бути герой у не зовсім серйозному жанрі, то і тобі задоволення гарантовано. Це одна з кращих комікс-екранізацій. Свіжа, насичена, не бездоганна, але безмежно приємна у перегляді і переповнена особливою атмосферою. Приємний, неочікуваний, а...

Сериалы как спасение от киноскуки

Разговоры о победе телевидения над большим метром ведутся уже года этак три-четыре, но и сегодня они все еще преждевременные. Правда, с одной оговоркой: сериалы и телефильмы все чаще становятся единственным спасением от однообразия, убожества и тотального сюжетного маразма   большинства кинопрокатных продуктов. И пока стоящих фильмов в год выходит около десяти, а блестящих - и вовсе не более пяти волей-неволей приходится искать качество и развлечение на маленьких экранах. И чаще всего телесериалы привлекают в периоды стагнации и застоя, сезоны проходных середнячков и ожидания чего-нибудь стоящего. Они могут предложить свежие идеи, качество актёрской игры, небанальность техники и режиссуры. Все сериалы разные. Одни - всего лишь сиюминутное развлечение, предлагающие на минут 40, а то и час отвлечься от повседневных забот и забыть обо всем. То смешные, то стильные, то приключенчески-бесшабашные, то погружающие в атмосферу другого времени, то шевелящие нервы отменным триллером, он...

Мусорная корзина

Далеко не всегда наличие достаточного кинозрительского опыта - твое достояние . Ведь чем больше ты смотришь , тем меньше остаётся шансов найти маленький и большой шедевр , открыть для себя новое и неожиданное . Взглянешь в программы фильмовые каналов или списки рекомендованных лент - и лишь единицы названий будут тебе незнакомы . Удел синефила - пересматривать , пересматривать , пересматривать и копошиться в мусорных банках современной индустрии , надеясь , что хоть одна из 10 просмотренных лент окажется хорошей . Как правило , к концу каждого киногода скапливается немало «мусора» , лент , о которых заранее знаешь , что они тебя разочаруют , и которые ты все откладываешь в долгий ящик . И традиционно месяц таких просмотров припадаёт для меня на ноябрь и декабрь . В этом году уныние от увиденных «остатков» прокатного графика велико как никогда . Попробуйте осилить за одни выходные «Мёби...