Коли у анонсах найцікавіших серіалів зимового сезону я бачила "повернення на наші екрани східних восточних єдиноборств" у серіалі "В пустелі смерті" чомусь ніякого бажання приєднатися до поціновувачів у мене не виникало. Але примітка на жанр фантастики та студія (а якщо відверто, то те, що головним героєм серіалу був начебто безжальний воїн-самітник - всі знають що я до них у книжках нерівно дихаю) примусило мене таки спробувати подивитися цей серіал. І з перших хвилин, можна сказати, з першого титру охопила дивовижна радість. Правда, жодна анотація немає нічого спільного з сюжетом, що зовсім не про подорож воїна з хлопчаком. А по складний і жорстокий світ з його безжальною системою баронів і хиткою рівновагою сили. Короткий, але від того не менш змістовний, цей серіал є ідеальним візуальним втіленням заледве не цілого жанру бойової фантастики. Чудовий сценарій, ідеально підібрані актори, дивовижна краса бойових сцен та далеко не банальні сценарій. Та головне ...
Я - сінефілка, і цей термін усе пояснює. Не кіноманка, не шанувальниця, а сінефілка, щиро й безмежно закохана у кіномистецтво. І цій пристрасті, що стає й причиною гірких розчарувань, і джерелом неосяжного захоплення й присвячені сторінки цього щоденника.