Ви памятаєте оті відчуття, коли вперше читали лицарський роман? Коли у дитинстві взяли до рук «Айвенго» чи твори Жюля Верна? Коли серце завмирало від благородства подумів, вчинків, чистоти душ? Так от, якщо ви не помітили раптом, то зараз усе це не в тренді. Зовсім. І кіно про таких людей вже не знімають. Тобто не знімали. Бо минулого року два серіали взяли й майже синхронно повернули лицарів на телеекрани. Думаю, ви вже здогадалися, що мову я веду про «Полдарк» та «Останнє королівство».
Обидва - історичні, дещо старомодні, атмосферні та чарівні. Та якщо «Полдарк» свою магію втратив десь на середині сезону завдяки недолугості сценаристів, які просто втратили запал і розбавили водою всю красу, то історія про Утрехта Вандебурзського, брита, що був вихований данами, подарувала одну насолоду до останніх хвилин. Чудові другорядні персонажі, вміння тримати досить високий темп, не зриваючись на банальні подробиці, суміш романтики, історичності, перебільшень та сміливості - може, цей серіал і ближче до дамських романів, чим до історичних мемуарів, та він пречудовий. Такий романтично-пригодницький подарунок до вечірнього перегляду!
Обидва - історичні, дещо старомодні, атмосферні та чарівні. Та якщо «Полдарк» свою магію втратив десь на середині сезону завдяки недолугості сценаристів, які просто втратили запал і розбавили водою всю красу, то історія про Утрехта Вандебурзського, брита, що був вихований данами, подарувала одну насолоду до останніх хвилин. Чудові другорядні персонажі, вміння тримати досить високий темп, не зриваючись на банальні подробиці, суміш романтики, історичності, перебільшень та сміливості - може, цей серіал і ближче до дамських романів, чим до історичних мемуарів, та він пречудовий. Такий романтично-пригодницький подарунок до вечірнього перегляду!
Коментарі
Дописати коментар