Якщо згадати, що перший сезон серіалу Marvel ще можна було списати на посередні сценарії, абсолютно прохідні історії, не до кінця розкриті персонажі і загалом витерпіти через агента Коулсона, а другий сезон не викликав абсолютно нічого крім безмежного роздратування, то пояснити, чому я врешті решт вирішила дивитися 3 сезон «Агентів Щ.И.Т» мені не буде не просто… Але так вже воно склалося, що одного не такого вже й чудового вечора середи я все-таки натиснула кнопку на пульті і ввімкнула початок трансляція сезону на FOX. І, як не дивно, вже з першої серії відчувалося, що для серіалу настало нарешті якесь переродження. Не скажу, що весь сезон був рівний, траплялись і невдачі, але просідання на декілька серій все одно не змінило враження. Якась більш жива, розкута, відчайдушна атмосфера відчувалася з самого початку. Типові Marvelівські жарти і насиченість сюжету нарешті запрацювали, знов опритомніла харизма старих персонажів, а нові харизматичні герої ...
Я - сінефілка, і цей термін усе пояснює. Не кіноманка, не шанувальниця, а сінефілка, щиро й безмежно закохана у кіномистецтво. І цій пристрасті, що стає й причиною гірких розчарувань, і джерелом неосяжного захоплення й присвячені сторінки цього щоденника.