Щоденник звичайного кінолюба

Передивившись всі стрічки, номіновані на цьогорічну премію, я так розхвилювалася, що таки вирішила дивитися церемонію в режимі live. І навіть встала о 02:00 ночі для червоної доріжки. І все було добре, тільки нудно, занадто багато повторень про расистський скандал, занадто багато троллінгу Уілла Сміта, занадто багато невиразності. Та все було ніби й нічого. Поки церемонія не закінчилася. І я не зрозуміла, що кращим у ній було неочікуване нагородження Вікандер, зворушливий Моріконе і жарт Гослінга. І неймовірні сукні Вікандер, Кейт Бланштт та Дженніфер Лоуренс. Що виявляється, хоча я й вважала «В центрі уваги» третім у моєму особистому рейтингу стрічок, перемога цього фільму мене засмутила. Коли знімають і номінують такі трансцендентальні стрічки, як «Історія Г'ю Гласса», настільки глибокі, багатошарові і невимовно мистецькі, звичайним, хоч і дуже добрим фільмам віддавати нагороди не личить. Бо та стрічка зовсім не про печінку, медведя і навіть не про виживання... Вона зачіпає такі...

До Оскару залишились лічені дні, а я так відстаю від графіку перегляду стрічок, що аж соромно. Довелося увесь тиждень цілком і повністю присвятити свої кіновечори номінантам. Кожна вільна хвилина на рахунку. Це справді виклик, і щоб ще більш ускладнити задачу, я вирішила ще й переглянути ті стрічки, які вже дивилася. Моє оскарівське божевілля вийшло на новий рівень ;). Короткі звіти публікувати не встигаю, та про все доповім свого часу. Не хочете приєднатися? Стрічки до перегляду/повторного перегляду: « Безумный Макс: Дорога ярости » « Бруклин » « В центре внимания » « Выживший » « Игра на понижение » « Комната » « Марсианин » « Шпионский мост » « Трамбо » « Стив Джобс » « Девушка из Дании » « Крид: Наследие Рокки » « Кэрол » "45 лет" «Джой»

Унікальний з усіх точок зору серіал, що свіжим вітерцем з розмахом торнадо промайнув минулої зими, став головною подією і початку цього лютого. Не встигли критики заслужено удостоїти його нагород, як Амазон випустив другий сезон. Перегляд якого став суцільним задоволенням. Чи гідний він першого? Так. Чи рівний йому? Ні. Вдвічі гірший. Та все одно як мінімум в стільки ж кращий за усіх конкурентів. Неймовірний продукт, який за 20 з гаком хвилин у кожній з 10 серій дарує більше задоволення, ніж увесь серіальний рік укупі. Ну, а тепер за камінням... У першому сезоні центром Всесвіту був Родріго. Все інше проходило фоном, яскравим, барвистим та неймовірно цікавим, та саме Маестро наче сонце освітлював все навкруги. У другому Берналь на тій же висоті. Та його персонажа зробили більш "причесаним", не у прямому сенсі, більш приземленим та легшим для сприйняття середньостатистичним глядачем. Звичайним. Як і подругу Хейлі, до речі.  І ця поступка одночасно дозволила засяяти Хейлі...

   На превеликий жаль, один з очікуванно вторинних серіалів "Чарівники" виробництва SyFy виявились занадто второсортними навіть для мого терпіння. Я без докору сумління розтаюся з цим підлітково-нудним міксом "Гаррі Поттера" та "Одного разу в казці" на середині сезону й більше витрачати на цей серіал свій дорогоцінний час не збираюся. Тай крапка. А от іншому серіалу я кажу "прощавай" після безсонної ночі, повної сліз та Всесвітньої печалі, добре знайомої всім шанувальникам Кларка. Це всього 3 серії, які занадто швидко закінчилися. І занадто точно передали дух "Кінця дитинства". Так емоційно точно. що перевернули усе в середині не гірше літературного оригіналу. І скільки б не шпиняли на незрозумілість та неточність, оце емоційне попадання було абсолютним. І хоча я добре знала, чого чекати, це все одно знову стало потрясінням. У один з тих періодів, коли неприємності та якісь побутові негаразди лавиною накочувались на плечі, ...

У цьому році я спробувала впорядкувати свій графік кінопереглядів. Тепер, за винятком святкових днів, мій кінотиждень буде розбитий на будні, присвячені серіалам та вихідні, присвячені фільмам. У лютому календар переглядів буде виглядати так: Понеділок - серіал "Чарівники" Вівторок - серіал "Експансія" Середа - серіал "Вгору та вниз сходами" Четвер - серіал "Кінець дитинства" П'ятниця - серіал "Хроніки Шаннари" Серіали запасу (якщо залишається час, ще не вийшла наступна серія і т.д., у порядку пріоритетності): 1- "Агент Картер" 2. "Колонія" 3. "Елементарно" 4. "Останнє королівство" Кінографік: субота - 1-2 нових стрічки та 1 з "золотого запасу" неділя - 1 новий фільм та 2-3 стрічки з "золотого запасу"

Отзыв на фильм «Сестра Кэрри» Пронзительная драма, камерная, сдержанная и неподражаемо тонкая. Она полностью передаёт дух прозы Драйзера, и даже то настроение, те эмоций, которые окутывают тебя при чтении его книг, как будто утягивающие тебя в омут... Многочисленные не слишком позитивные отзывы меня немного пугали, но уже с первых минут стало понятно: опасения напрасны. Смесь эмоциональности и наивности Дженнифер Джонс прекрасно раскрыла персонаж Кэрри, а сэр Лоуренс Оливье был не просто на высоте: отчаяние, обреченность, усталость и безнадежность, гордость и одержимость благодаря его мастерству чувствовались ещё острее. История о Кэрри из-за магнетизма Оливье стала историей о Джордже. О его отчаянно попытке ухватить хоть крупицу счастья, проигранной с самого начала. Это история разрушенных судеб без прикрас, без розовых очков и романтических иллюзий. Драма чистая, остро-социальная и остро-психологическая, рассказанная мастерски и тонко, с нарастающим напряжением, обрывающаяся...

Отзыв на фильм «Мистер Дидс переезжает в город» Когда я бралась за этот фильм и выбирала именно его в жанре «Комедия» в «Игре в классики», я ожидала чего-то легкого, не слишком интересного и смешного. А получила сплошное удовольствие от умного, немного грустного, мастерски снятого старого фильма, который по праву можно назвать одним из лучших. Его герой, который вроде бы должен был быть глупым и недалёким провинциалом, оказался одним из самых обаятельных, очаровательных персонажей в истории кино - добрым, благородным, харизматичным, умным... Возможно, все дело в Гарри Купере, в которого влюбляешься с первого кадра, и в его невероятном магнетизме, но мистер Дидс, со всеми его стихами, хуком справа и сердечностью пленяет. История неожиданного обретения состояния и человека слишком хорошего и доброго для нашего безразличного мира совсем не смешная. Она тонко и глубоко рассказывает нам о жестокости и глупости, корыстности и цинизме, окружающих нас на каждом шагу. Об утраченной п...