Наверное, это признак хорошего мюзикла, когда мелодии и песни не можешь выкинуть из головы еще несколько дней после просмотра... По крайней мере для меня это единственный верный критерий. Материал из "Отверженных" вот уже на вторую неделю стал саундтреком моей жизни. Великолепные песни постоянно звучат и всплывают, сменяясь бесконечным плейлистом, сопровождая работу, отдых и даже сны. Пожалуй, это своего рода одержимость, но забыть такую музыку просто невозможно... Наверное, постепенно отпустит, но сейчас я жалею, что пошла на "Отверженных" лишь два раза. Просыпаясь с Do you hear what people sing, засыпая с Empty chairs и Suddenly я бесконечно радуюсь редкому в нашем циничном мире киногурманскому счастью...
Коли телеканал Fox Life уперше запустив рекламу нового серіалу “Люцифер”, який і так стояв у моєму списку весняних переглядів, дві цитати із “Зоряних воєн” у одному промо ясно говорили: або вони таки мають почуття гумору і смаку і буде якась чудова смакота, або це буде розчарування. Скепсис людини, яка називає себе сінефілом, уперто наполягав на останньому. А виявилося, що “Люцифер” - то суцільне муркотливе задоволення. І напевно, перший і єдиний продукт, де мені взагалі байдуже, що мова йде про янголів, демонів та Диявола у плоті. Бо кожний діалог, кожна фраза, як і харизма акторів створюють чудовий продукт для вечірнього відпочинку. З посмішками, смішками і задоволеними кивками. Коли у сценаристів є почуття гумору, і вони таки розуміють, яким має бути герой у не зовсім серйозному жанрі, то і тобі задоволення гарантовано. Це одна з кращих комікс-екранізацій. Свіжа, насичена, не бездоганна, але безмежно приємна у перегляді і переповнена особливою атмосферою. Приємний, неочікуваний, а...
Коментарі
Дописати коментар